نبذة مختصرة : Мета статті — культурологічне осмислення трансформацій обрядових ритуалів українського народного календаря через аналіз змін функцій ритуалу в сучасному культурному просторі. Результати дослідження. Встановлено, що календарні ритуали українців сформовані в межах аграрно-міфологічної моделі світу, де циклічність визначає їхню структуру та повторюваність. Виявлено, що в сучасних соціокультурних умовах відбувається переорієнтація календарно-обрядових практик: практично-магічна функція послаблюється, натомість актуалізуються естетична й комунікативна. Показано, що трансформації реалізуються через театралізацію та публічну репрезентацію ритуалів і проявляються як у переосмисленні традиційних звичаїв (купальські практики 2022 року), так і в десакралізації окремих епізодів (обряд «Водіння Кози»), зі збереженням їхньої впізнаваної символічної основи та ідентифікаційного потенціалу. Наукова новизна полягає в культурологічному осмисленні календарного ритуалу як динамічного культурного тексту, у якому сакральні смисли не зникають повністю, а трансформуються у символічно-репрезентаційні форми, доступні сучасній культурі. Уточнено взаємодію провідних чинників трансформації календарної обрядовості, що зумовлюють зміну функцій і семантики ритуалу без повної втрати його культурної ідентичності. Висновки. Календарно-обрядові ритуали українців, сформовані на аграрно-міфологічній основі та принципі циклічності, у сучасних соціокультурних умовах закономірно трансформуються. Секуляризація послаблює їхню практично-магічну функцію, натомість актуалізує естетичний та комунікативний потенціал. Театралізація переводить ритуал у площину публічної репрезентації, де сакральні смисли частково десакралізуються, але зберігаються як культурний код і маркер ідентичності. Отже, ці зміни свідчать про адаптивність традиції та її здатність відтворювати культурну пам’ять у нових контекстах.
Processing Request
No Comments.