Особливості суб’єктивної сторони неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Стаття присвячена дослідженню особливостей суб’єктивної сторони неподання суб’єктом де­кларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого са­моврядування. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення є його внутрішньою сторо­ною. У ній відображається ставлення свідомості і волі особи, яка вчинила кримінальне правопо­рушення, до її діяння та наслідків. Юридичними ознаками суб’єктивної сторони є вина, мотив і мета, які і характеризують її зміст. Вина є основною та обов’язковою ознакою кожного складу кримінального правопорушення. У ст. 3663 Кримінального кодексу України законодавець перед­бачив пряму вказівку на умисну форму вини, однак не визначив вид умислу. Більшість науковців дотримуються точки зору про можливість вчинення даного кримінального правопорушення лише у формі прямого умислу, хоча деякі допускають наявність і непрямого умислу. Зважаючи на те, що дане кримінальне правопорушення має формальний склад, перша точка зору є більш пере­конливою. При неподанні декларації особа обов’язково повинна усвідомлювати суспільну небез­печність та протиправність вчинюваного діяння. Обов’язок такого усвідомлення підтверджують і матеріали судової практики. Зміст вини значною мірою визначається мотивом та метою кримінального правопорушення. Мета та мотив - це факультативні ознаки суб’єктивної сторони загального складу криміналь­ного правопорушення. Обов’язковими вони є лише тоді, коли прямо зазначені або однозначно випливають зі змісту диспозиції статті. При встановленні суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3663 КК, з’ясування мотиву, з яким діяв декларант, має важ­ливе значення. Відсутність доказів, які вказують на конкретний мотив неподання декларації є підставою для висновку про те, що особа насправді не усвідомлювала суспільну небезпечність та протиправність свого діяння, а, отже, і про відсутність умислу у її поведінці. Таку ж позицію підтримує і Вищий антикорупційний суд. Метою неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазвичай вважають приховування майна, коштів, які раніше були одержані в результаті вчинення іншого кримінального правопорушення.