мелатонин; метаболические нарушения; ожирение; лечение; подростки

Мета роботи — вивчити зміни екскреції мелатоніну в підлітків, хворих на ожиріння, із різною ефективністю диференційованої терапії.Матеріали та методи. Під динамічним спостереженням перебували 132 підлітки (57 дівчат і 75 хлопців) 14—18 років, хворих на ожиріння, котрі отримували диференційовану терапію, характер якої був зумовлений наявністю ускладнень та супутніх захворювань. Стан печінки вивчали клініко­лабораторними та інструментальними методами. Досліджували ліпідний спектр крові, визначали ознаки інсулінорезистентності, інтенсивність окислювального стресу та загальну антиоксидантну активність. Показники добової екскреції мелатоніну оцінювали з урахуванням сезонної вікової норми та статі підлітка.Результати та обговорення. Незалежно від характеру отриманої терапії у хворих із вираженою позитивною клінічною та метаболічною динамікою вже при первинному обстеженні статистично значуще частіше реєстрували нормальні показники гормона. Прогресування клінічних та метаболічних ознак захворювання (формування дисліпопротеїдемії, інсулінорезистентності та збільшення інтенсивності окислювального стресу) супроводжувалося зменшенням рівня мелатоніну. Позитивна динаміка від лікування, навпаки, відбувалася на тлі вищих показників мелатоніну.Висновки. Зменшення рівня мелатоніну при первинному обстеженні — прогностична ознака недостатньої ефективності лікування ожиріння в підлітків. Позитивні зміни у клінічних та метаболічних показниках під час лікування незалежно від його характеру відбуваються на тлі збільшення продукції мелатоніну. У підлітків із вихідним низьким рівнем екскреції мелатоніну доцільне застосування препаратів та методів, спрямованих на збільшення його продукції, для підвищення ймовірності ефективного лікування.
Цель работы — изучить изменения экскреции мелатонина у подростков, больных ожирением, с различной эффективностью дифференцированной терапии.Материалы и методы. Под динамическим наблюдением находились 132 ребенка (57 девочек и 75 мальчиков) 14—18 лет, больных ожирением, которые получали дифференцированную терапию, характер которой был обусловлен наличием осложнений и сопутствующих заболеваний. Состояние печени изучали клинико­лабораторными и инструментальными методами. Исследовали липидный спектр крови, определяли признаки инсулинорезистентности, интенсивность окислительного стресса и общую антиоксидантную активность. Показатели суточной экскреции мелатонина оценивали с учетом сезонной возрастной нормы и пола ребенка.Результаты и обсуждение. Независимо от характера полученной терапии у больных с выраженной положительной клинической и метаболической динамикой уже при первичном обследовании статистически значимо чаще регистрировали нормальные показатели гормона. Прогрессирование клинических и метаболических признаков заболевания (формирование дислипопротеинемии, инсулинорезистентности и увеличение интенсивности окислительного стресса) сопровождалось уменьшением уровня мелатонина. Положительная динамика от лечения, напротив, отмечалась на фоне более высоких показателей мелатонина.Выводы. Уменьшение уровня мелатонина при первичном обследовании является прогностическим признаком недостаточной эффективности лечения ожирения у подростков. Положительные изменения клинических и метаболических показателей во время лечения независимо от его характера происходят на фоне увеличения продукции мелатонина. У подростков с исходным низким уровнем экскреции мелатонина целесообразным является применение препаратов и методов, направленных на увеличение его продукции, для повышения вероятности эффективного лечения.
The aim — to study the changes of melatonin excretion in adolescents suffering from obesity, with varying efficiency of differential therapy.Materials and methods. We had been conducting case monitoring of 132 adolescents (57 girls and 75 boys), aged 14 to 18 years, suffering from obesity and receiving differential therapy, the nature of which was subject to presence of complications and concomitant diseases. Clinico­laboratorial and instrumental methods were used for study of liver condition. We had been studying lipid blood spectrum, identifying signs of insulin resistance, identifying intensity of oxidative stress and general antioxidant activity. The indices of daily melatonin excretion were assessed with account for seasonal developmental norm and gender of an adolescent.Results and discussion. Regardless of nature of the received therapy, we registered normal hormone indices as early as during initial examination statistically significantly more often in subjects with apparent positive clinical and metabolical dynamics. Progression of clinical and metabolical signs of disease (formation of dyslypoproteidemia, insulin resistance and increase of intensity of oxidative stress) was accompanied by decrease of melatonin level. Conversely, positive dynamics from treatment had been occuring against higher melatonin indices.Conclusions. Decrease of melatonin level during initial examination is a prognostic of poor efficiency of obesity treatment in adolescents. Positive changes of clinical and metabolical indices during treatment, regardless of its nature, occur against increase of melatonin production. For adolescents with low initial level of melatonin excretion it is expedient to use medications and methods aimed at increasing its production in order to raise probability of efficient treatment.