Вплив супутньої гастроезофагеальної рефлюксної хвороби на перебіг артеріальної гіпертензії та хронічної ІХС у хворих літнього віку

Цель исследования: изучение особенностей течения артериальной гипертензии (АГ) и ИБС при наличии сопутствующей гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) у пациентов пожилого возраста. Материалы и методы. Обследовано 107 больных АГ и хронической ИБС в возрасте от 44 до 78 лет, из них у 65 пациентов была сопутствующая ГЭРБ. Комплексное обследование проводилось на фоне постоянного общепринятого лечения АГ и ИБС, а также после присоединения параллельного 12-недельного лечения ГЭРБ. Результаты. При сочетании АГ и ИБС с ГЭРБ у 41 (63,1 %) больного ГЭРБ протекала на фоне грыжи пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД). Среди больных ГЭРБ 32,3 % имели ожирение ІІ та ІІІ степени. При наличии ГПОД больные чаще имели изжегу в ночные часы и отрыжку кислым. У больных АГ и хронической ИБС при наличии ГЭРБ чаще выявлялась фибрилляция предсердий (ФП), суправентрикулярная и желудочковая екстрасистолии и эпизоды депрессии сегмента S-T при суточном мониторировании ЭКГ, а также отмечено большее повышение АД. После присоединения к терапии курсового лечения ГЭРБ наряду с уменьшением клинических и морфологических проявлений ГЭРБ отмечено уменьшение выраженности АГ, частоты выявления политопних экстрасистол и эпизодов депрессии сегмента S-T при мониторировании ЭКГ. Улучшение течения ИБС и АГ при адекватной терапии сопутствующей ГЭРБ можна объяснить предупреждением ваго-вагальных рефлексов. Выводы. Для повышения эффективности лечения АГ и ИБС важно своевременно выявлять сопутствующую ГЭРХ и адекватно ее лечить.
Background. The purpose was to study the characteristics of the course of arterial hypertension (AH) and coronary artery disease (CAD) in the presence of concomitant gastroesophageal reflux disease (GERD) in elderly patients. Materials and methods. A total of 107 patients at the age of 44 to 78 years with hypertension and chronic coronary artery disease were examined, of which 65 patients had concomitant GERD. A comprehensive survey was conducted on the background of the constant conventional treatment of hypertension and coronary artery disease, as well as after joining a parallel 12-week treatment of GERD. Results. When combined with hypertension and coronary artery disease with GERD 41 (63.1%) patients with GERD had a background hernia of the esophageal opening of the diaphragm (HHL). Among GERD patients, 32.3% had obesity II and III degrees. In the presence of HHL, patients more often had burn at night and belching sour. Patients with AH and CAD with GERD were more likely to have atrial fibrillation (AF), supraventricular and ventricular extrasistolia, and episodes of S-T segment depression with daily ECG monitoring, as well as a greater increase in blood pressure. After adhering to a course of treatment for GERD, along with a decrease in clinical and morphological manifestations of GERD, there was a decrease in the severity of hypertension, the frequency of detection of polytopic extrasystoles and episodes of depression of the S-T segment during ECG monitoring. The improvement in the course of CAD and hypertension with adequate treatment of concomitant GERD can be explained by the prevention of vagal-vagal reflexes. Conclusions. To improve the effectiveness of treatment of hypertension and CAD it is important to timely identify the concomitant GERH and adequately treat it.
Мета дослідження: вивчення особливостей перебігу артеріальної гіпертензії (АГ) та ІХС при наявності супутньої гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у хворих літнього віку. Матеріали та методи. Обстежено 107 хворих на АГ та хронічну ІХС віком від 44 до 78 років, з них у 65 пацієнтів була супутня ГЕРХ. Комплексне обстеження на фоні постійного загальноприйнятого лікування АГ та ІХС, а також після паралельного 12-тижневого лікування ГЕРХ. Результати. При поєднанні АГ і ІХС з ГЕРХ у 41 (63,1%) хворого ГЕРХ перебігала на фоні грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД). Серед хворих на ГЕРХ 32,3% мали ожиріння ІІ та ІІІ ступеня. При наявності ГСОД хворі мали більш часту печію, зокрема в нічні години, їх частіше турбувала кисла відрижка. У хворих на АГ та хронічну ІХС за наявності ГЕРХ частіше виявлялися фібриляція передсердь (ФП), суправентрикулярна і шлуночкова екстрасистолії та епізоди депресії сегменту S-T при добовому моніторуванні ЕКГ, а також відзначено більш значне підвищення АТ. Після приєднання до терапії курсового лікування ГЕРХ поряд зі зменшенням клінічних та морфологічних проявів ГЕРХ відзначено зменшення вираженості АГ, частоти виявлення політопних екстрасистол і епізодів депресії сегменту S-T при моніторуванні ЕКГ. Покращення перебігу ІХС та АГ при адекватній терапії супутньої ГЕРХ можна пояснити попередженням запуску ваго-вагальних рефлексів. Висновки. Для підвищення ефективності лікування АГ та ІХС важливим є своєчасне виявлення супутньої ГЕРХ та адекватне її лікування.