نبذة مختصرة : Розкрито, що сучасна стратегія сталого розвитку України має передбачати розбудову національно консолідованого, духовно-інтелектуального, відкрито демократичного, культурно розмаїтого, креативно-інформаційного суспільства, де головною домінантою виступає гармонізація соціального середовища з активними горизонтальними і вертикальними зв’язками, які базуються на всебічно вивіреному інституціональному забезпеченні. Метою такої стратегії, з урахуванням втрати значної частини економічного потенціалу, трагічних жертв і міграції з Криму і Сходу України, є забезпечення національної ідентичності, історичної соборності, всебічної самореалізації, соціалізації та гідного рівня життя, безпеки, формування інноваційно динамічної економіки і системи вітчизняної освіти, науки, культури, медицини, фізичної культури і спорту, відпочинку, інформаційної інтеграції української нації у цивілізований світ. Метою даної статті є дослідження особливостей прояву соціогуманітарного простору на сталий розвиток регіонів України та розробка просторової моделі організації соціальної інфраструктури в умовах децентралізованого управління на основі досвіду Польщі. Визначено структурно функціональну та просторово регулюючу компоненти соціогуманітарного простору. Встановлено, що заклади та інститути соціальної інфраструктури характеризуються диверсифікованими властивостями, які є базою для визначення просторової моделі організації соціальної інфраструктури. Ця модель залежить від взаємозв’язку інфраструктурних закладів з простором, що обслуговується, а також від кількості та структури населення цього простору. Показано, що на основі польського досвіду розроблено просторову модель організації соціальної інфраструктури соціогуманітарного простору України, яка базується на чіткому розмежуванні завдань, обов’язків і відповідальності між органами центральної влади та місцевого самоврядування. Визначено вектори модернізації соціальної інфраструктури соціогуманітарного простору регіонів України.
Processing Request
No Comments.